Не кажи нікому, про мої мрії
Нехай ростуть, мов дикі квіти.
Ти дивишся пронизливо крізь вії,
Здіймаючи штормовий вітер.
Ігноруючи каву, та вечір розмов про пусте,
Є одна умова – просте.
Я дарую тобі сердце, та май на увазі,
Що спокій мій понад усе...

Розпали в мені вогонь,
Щоб горів в душі весь час.
І нехай живе любов
В моїх втомлених очах...

Розпали в мені вогонь,
Щоб горів в душі весь час.
І нехай живе любов
В моїх втомлених очах...

Розпали в мені вогонь,
Щоб горів в душі весь час.
І нехай живе любов
В моїх втомлених очах...

Сталеві нерви до біса,
Я б запросто змінив апартаменти
На затишний будинок за містом.
Безжальний графік концертів, дратуют софіти...
Прихильники втрачають соліста...
Як вже не помічають, втікаю повільно,
Коли не вистачає повітря.
Лише важливi дзвінки, випадкові знайомі,
Нагадує мені якесь божевілля.
Новини обiцяють - шум,
Та я, та я дивлюсь крізь я...
Втомився вже від пошуку iстин...
I сердце моє потребує кохання,
Не вистачає сил на рандеву у кав'ярні...
Так знову кожен день...
Одні вистави...
Постійно час жене,
На нові справи.

Розпали в мені вогонь,
Щоб горів в душі весь час.
І нехай живе любов
В моїх втомлених очах...

Розпали в мені вогонь,
Щоб горів в душі весь час.
І нехай живе любов
В моїх втомлених очах...