YARMAK:
Я як маленьке немовля,
Що спати вже не хоче.
Кудись все лізу і кудись біжу.
В пустій кімнаті згадую ті очі -
Не бачу перешкоди і межу.
Дорослий світ але дитячі речі,
Незрозуміло щось під ніс бурчу.
В моїм житті це був найкращій вечір,
І я за нею, і без крил лечу.

І ми у двох сидим посеред ночі,
І так тихесенько собі мовчим.
Дивись на небо, обирай, що хочеш -
Тоді я зіроньку тобі спустив.
Ти перемога і поразка,
Ми в цьому світі щастя шукачі.
Я прочитаю тобі добру казку,
І ти заснеш, як в тата на плечі.

YARMAK, Оля Чернышова:
Я всі твої сни, ти - день мій ясний.
Я - захід Сонця, ти - моя зоря!
Я розквітаю, навіть без весни.
Коли ти поруч - зупинись, Земля!

Я всі твої сни, ти - день мій ясний.
Я - захід Сонця, ти - моя зоря!
Я розквітаю, навіть без весни.
Коли ти поруч - зупинись, Земля!

YARMAK:
Переплелись, як виноград в паркани;
Навіть зима нас не розділить вже.
Біжу від долі, як від графомана,
Щоб починать банальніший сюжет.
І як бі ти не пручалась -
Я доручаю тобі своє сердце назавжди.
Я хочу, щоб ти завжди посміхалась,
Бо маю лишь життя, а життя - це ти!

YARMAK, Оля Чернышова:
Я всі твої сни, ти - день мій ясний.
Я - захід Сонця, ти - моя зоря!
Я розквітаю, навіть без весни.
Коли ти поруч - зупинись, Земля!

Я всі твої сни, ти - день мій ясний.
Я - захід Сонця, ти - моя зоря!
Я розквітаю, навіть без весни.
Коли ти поруч - зупинись, Земля!