Обізволься, козаченько знаю, обізво....
Артем Лоік, перезапуск, на українській.
Ає, ає, привіт моя країна.
Ає, ає, від Донецька до Крима.
Ає, ає, пише тобі дитина.
Ає, ає, з вірою в майбутнє.
Ає, ає, привіт моя кровина.
Ає, ає, від Донецька до Крима.
Ає, ає, згадую коріння.
Ає, ає, бо так має бути.
Привіт країна, мій народ, чи просто натовп, маси.
Що разом Слава Україні, всім під клубом в м`ясо.
Кричить привіт район, привіт мій світ софітів.
В сіті, де виріс я, і де світило тільки пиво світле.
Привіт пацан, який кричав мені, до дна братуха.
Лови листа, він як і ти, в ньому лайна по вуха.
Привіт мій дім, сірий під`їзд, шостий поверх, кімната.
Де все з роками змінилось, чи зломалось, крім тата.
Привіт моя земля, мої краї, я у коріння.
Власного Я, власного Ми, власного Україна.
Де більша половина, не говорить українською.
Тому що так не круто, і не модно ще з дитинства.
Я це увібрав, як сок іх стебла, суха губка в себе.
Але зараз всі слова в десятку, як Іван Мазепа.
Гну свою лінію, як завжди плюю на стандарти.
Згори зі смаком, як влада плює на солдатів.
Ає, ає, привіт моя країна.
Ає, ає, від Донецька до Крима.
Ає, ає, пише тобі дитина.
Ає, ає, з вірою в майбутнє.
Ає, ає, привіт моя кровина.
Ає, ає, від Донецька до Крима.
Ає, ає, згадую коріння.
Ає, ає, бо так має бути.
Пишу не президенту, мій лист кварталам міста.
Тим, хто ще на плаву, а гоу, ми вливемо по стіксу.
Візьміть свій дух, і відшліфуйте його, годі скиглить.
Життя все в смугах, немов зебра, зробе з зебри - тигра, ре.
Поки мі змінюємо лиш нікнейми, хлопці не зупинять кулі рукою як Нео, же.
Поки всі наші теплі хатки зкраю, серце краю, знаю бідам край, а тим не буде краю.
Пам`ятай, пам`ятай, нікого не існує, тільки ти лиш.
Твої дії, твоє серце в твоїм тілі і вона, країна
Де христили нас, а після ми шаблі зхрестили,
І де іде війна, а значить їм всім потрібна війна.
Привіт студент, є діло, мою в тобі надію,
Візьми мій реп і перетвори слова ці на дію.
І поки бидло по спіралі вниз дуадукани.
Тягни країну за собою своїми руками.
Пам`ятай, пам`ятай ...
Ає, ає, привіт моя країна.
Ає, ає, від Донецька до Крима.
Ає, ає, пише тобі дитина.
Ає, ає, з вірою в майбутнє.
Ає, ає, привіт моя кровина.
Ає, ає, від Донецька до Крима.
Ає, ає, згадую коріння.
Ає, ає, бо так має бути.