В цьому світі квіти вкрив асфальт, ми є діти, ми ходимо в дет. сайт,
Де до бою, кличуть злі уста, але наша зброя - слово на листах.

Я один із тисячі наївних, не служив мені вільно
Наказав хтось і на війнах не бував, убивав лише час за мобільним.
І не знаю чи був би Вам, я на ділі надійним на тілі не тіні віддам.
Мій камуфляж стиль, понти лиш, я таких сотні плати лиш, я із тих сотні квартирних.
І не треба мені казати, де з тими частими заливатися в клубі, справлятися в клумбі.
І кричати до одурі не знаючих гімна Слава Україні, я бачу руїни, в кожному з нас.
Від ... до дитини забили на нас на небесах кров і ми в наших серцях крига і льдина.
І я бачу звіра, там де бачив людину, я бачу зраду. Там де любили, ділили світах.
Тепер нас розділил на два, народ і хто я, щоб зось змінити в країні і як,
Але в мене залишається зброя в руках - і це мої рими, моє слово яким я свічу тим,
Хто ідими за метою, тим хто до бою пішов за тих залишився не просто юрпою,
Бездумних, без цілі, без волі в за стінних героїв, а за тих, хто змінює себе, та майбутнє,
І ким я сподіваюся є ми з тобою.

В світі квіти вкрив асфальт,
Де моя мета,
Ми є діти, ми ходимо в дет. сайт.
Тліємо ми там.

Де до бою, кличуть злі уста,
Яких там нема,
Але наша зброя - слово на листах.
І є набої, мам.

Я один із тисячі наївних, в країні нерівних, де в тренді,
Носити вишиванки під костюмами за тисячі гривень,
Де стенди, нам обіцяють зміни постійні, в чистих очах презедентів.
Де ми обираємо їх ставлячи хрестик на своєму майбутньому.
Де ми, після п`яти років безробітні студенти, офіціанти, бармени,
Реалізатори, експерти, з покеру, репери,
З дипломом про вищу освіту, і похвальним листом від деканів і ректора.
Але мій реп це мій крест талант, який не суне віки ми два і вам,
Даю та правий фон, я колись де Вам де вінам, спали свій камп, диван,
Збери свої речі, відкрий себе сам, диван.
Зроби хоч щось, зроби хоч крок, а після два, зроби себе сам, пацан.
І тоді я не даремно жив, не даремно в темряві писав.
І кожне слово тобі лиш, ми, сами потрапили в кут, на чорне ми скажем білиш,
Але стоячи тут мій друг, ми розгубились як діти в школі, але можна повернути долю
Що для цього потрібно, питаєш?
Варто тільки хотіти, а тому за мною.

В світі квіти вкрив асфальт,
Де моя мета,
Ми є діти, ми ходимо в дет. сайт.
Тліємо ми там.

Де до бою, кличуть злі уста,
Яких там нема,
Але наша зброя - слово на листах.
І є набої, мам.

В світі квіти вкрив асфальт,
Де моя мета,
Ми є діти, ми ходимо в дет. сайт.
Тліємо ми там.

Де до бою, кличуть злі уста,
Яких там нема,
Але наша зброя - слово на листах.
І є набої, мам.